(044) 593-24-38

















Екологічна ситуація в гирлах річок Десна і Прип’ять напряму загрожує національній безпеці України (2)

За ча­сів не­за­ле­жно­сті в Укра­ї­ні пра­кти­чно ні­чо­го не було зро­бле­но для по­кра­ще­н­ня еко­си­стем най­біль­ших рі­чок – Де­сни, При­п’я­ті та Дні­пра.

А це ви­кли­кає ряд еко­но­мі­чних та еко­ло­гі­чних про­блем: пря­мо впли­ває на еко­се­ре­до­ви­ще, еко­но­мі­ку ці­лих ре­гіо­нів, не на­дає мо­жли­во­сті в пов­ній мірі ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ці рі­чки як транс­порт­ні ар­те­рії.

Еко­ло­гія
Рі­чка Дні­про з по­ту­жною те­чі­єю пе­ре­тво­рю­є­ться на “сто­я­че бо­ло­то”. Дні­про пе­ре­го­ро­дже­но дам­ба­ми. Це упо­віль­нює рух те­чії, спри­яє швид­шо­му про­грі­ван­ню води, ра­зом з хі­мі­чни­ми ски­да­ми, і цві­тін­ню.

На сьо­го­дні ви­яв­ле­но 56 мі­лин у ме­жах Ки­є­ва. Вода це одна з пер­шо­чер­го­вих по­треб лю­ди­ни. Ве­ли­кі мі­ста, осо­бли­во Київ, в остан­ні роки по­тер­па­ють від рі­зних еко­ло­гі­чних ка­та­клі­змів. За­бру­дне­н­ня во­дойм від­обра­жа­є­ться на еко­но­мі­ці кра­ї­ни в ці­ло­му і дуже б’є по здо­ров’ю усьо­го на­се­ле­н­ня. Вода з під кра­на не від­по­від­ає стан­дар­там пи­тної. І це не тіль­ки че­рез зно­ше­ність ін­фра­стру­кту­ри, а й че­рез за­бру­дне­н­ня усіх вод, в тому чи­слі й під­зем­них. На до­да­ток – не­мо­жли­во ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ре­кре­а­цій­ний по­тен­ці­ал Дні­пра че­рез цві­ті­н­ня.

Еко­но­мі­ка
Рі­чки При­п’ять і Де­сна по­тре­бу­ють ви­ко­на­н­ня дно­по­гли­блю­а­аль­них ро­біт, щоб була мо­жли­вість за­пу­сти­ти по них су­дно­плав­ство. Осо­бли­во це сто­су­є­ться При­п’я­ті, де ван­та­жо­по­тік з Бі­ло­ру­сі до Укра­ї­ни і на­зад мо­жна від­но­ви­ти з най­ближ­чою на­ві­га­ці­єю. Пре­зи­дент Бі­ло­ру­сі Оле­ксандр Лу­ка­шен­ко за­зна­чив, що су­дно­плав­ство по Дні­пру ви­гі­дно обом кра­ї­нам, і пи­та­н­ня сто­їть тіль­ки в одно­му – по­гли­блен­ні дна в рі­чках Укра­ї­ни. Адже у сво­їй ча­сти­ні ру­сла рі­чки При­п’ять Бі­ло­русь вже ви­ко­на­ла дно­по­гли­блю­валь­ні ро­бо­ти.

Щоб ви­ко­ри­ста­ти еко­но­мі­чні мо­жли­во­сті су­дно­плав­ства по­трі­бне тіль­ки ба­жа­н­ня укра­їн­ської вла­ди. А го­лов­не – ви­рі­ше­н­ня цих не­від­кла­дних пи­тань по­лі­пшить еко­ло­гі­чну си­ту­а­цію в ба­сей­нах цих рі­чок і укра­їн­ці ста­нуть здо­ро­ві­ши­ми.

Наші за­хі­дні су­сі­ди по­стій­но дба­ють про свої во­дні ар­те­рії і за­ро­бля­ють на цьо­му со­тні міль­йо­нів євро. На­при­клад, рі­чка Шпрее в Бер­лі­ні.
Ко­ри­сним для нас є при­клад від­нов­ле­н­ня Рей­ну, який із «сті­чної ка­на­ви» Євро­пи зно­ву пе­ре­тво­рив­ся на гор­дість кра­їн які роз­та­шо­ва­ні на його бе­ре­гах.

 Уряд в най­ко­ро­тші тер­мі­ни має ви­рі­ши­ти ці пи­та­н­ня. Для цьо­го по­трі­бні не стіль­ки ве­ли­че­зні ко­шти з держ­бю­дже­ту, скіль­ки до­зво­ли­ти при­ва­тним стру­кту­ра­ми за­йма­ти­ся дно­по­гли­блю­ва­ни­ми ро­бо­та­ми в ру­слах цих рі­чок. Ни­ні­шній вла­ді по­трі­бно за­бра­ти ко­ру­пцій­ну скла­до­ву і бі­знес сам все зро­бить.




Президент громадської організації "Поділля"
Артемчук Анатолій Володимирович

ГО “Українська ініціатива„


Поділля – це край, що охоплює частину Центральної та Західної України. Він розташований між річками Дністром, Золотою Липою, верхів’ями Горині, Случі й Росі та Кодимою. Більшість його території займають Волино-Подільська та Придніпровська височини. Тут живе близько десятої частини мешканців нашої держави.

Україна – велика держава, частиною якої є і наш край – Поділля. Це край хліборобів і ремісників, козаків і завзятих воїнів, художників і поетів, кобзарів і вчених. Він був відомий світові з сивої давнини. У часи могутнього Галицько-Волинського князівства його знали під назвою Пониззя, а згодом, з ХІV століття, край набув назви Поділля. Тут народилися Мелетій Смотрицький та Іван Пулюй, звідси пролягли у світ шляхи Соломії Крушельницької і Миколи Леонтовича, Ярослава Івашкевича і Василя Стуса. Тут любили й страждали, ходили за плугом і боронили рідний край наші прадіди. Це – земля наших батьків. Дорожимо нею!
Письменник ХVІ ст.

Про природу Поділля
В опису України, зробленому на початку ХVІ ст. польським письменником Матвієм із Мехова, Поділля називається «родючою країною, досить багатою хлібом і медом». Її грунти відзначалися надзвичайною щедрістю. «Хоча там лише грубо обробляють землю, орють мало й неглибоко, а сіють зверху, пшениця сама росте там три роки підряд тільки тому, що при збиранні хліба під час жнив певну кількість зерен залишають розсипаними по землі, щоб вони зійшли наступного року без оранки й обробітку поля. Трава на пасовищах швидко обплутує і ховає плуг, забутий у трав’янистих місцях. Бджолині рої там кладуть мед не лише в довбанках і дуплах дерев, але й на берегах річок та на землі.

 

 

 

Зроблено у QWERT-media © 2008-2010